Понеділок, 24 червня 2024

Помер о. Йосиф Янішевський

9 квітня упокоївся священник Йосиф Янішевський. Майбутній душпастир народився у 1938 році на свято Різдва Христового в с. Монилівка Зборівського району в сімʼї Адама та Марії. Батько майбутнього священника був паламарем у церкві в рідному селі і виховував сина у християнському дусі.

339430698 753146656448166 9092769042666726263 nЗ 1945 по 1953 юнак навчався в місцевій восьмирічній школі і вже у п’ятнадцятирічному віці читав церковно-словянською мовою релігійну літературу, любив церковний спів та грав на музичних інструментах.

Закінчив Волинську Духовну семінарію та вступив у Духовну академію в Загорську. Однак через три роки з причини тиску з боку влади та хворобу змушений був перервати навчання.

29 серпня 1961 року о. Йосиф прийняв Тайну Подружжя з Галиною з роду Цуп.

10 вересня 1961 року отримав дияконські свячення, а наступного дня - священничі від архиєпископа Львівського Григорія Закаляка.

Після свячень о. Йосиф був направлений на парафію у с. Суходіл Гусятинського району. І хоч парафіяни зустріли його прихильно, однак почався тиск з боку влади. Пропонували місце у будь­якому виші взамін на зречення від священства. З 1965 до 1970 року душпастирював у селах Товстенькому, Кривеньке, Васильків, Босири (Чортківського району), у 1970-1977 рр. – у Данилівцях, Осташівцях, Білківцях, Нестерівцях, Богданівці, Яцківцях, Сироварах Зборівського району.

У 1977-1980 рр. був помічником декана отця Добрянського в Тернополі і служив у Кутківцях.

Із 14 січня 1980 по 1990 рр. душпастирював у смт. Велика Березовиця та с. Острів.

На початку 90-х перейшов у лоно УГКЦ. Після благословення тодішнього містоблюстителя Глави УГКЦ митрополита Володимира Стернюка отримав призначення у м. Збараж. Там почалася праця з відновлення перетвореного радянським безбожним режимом на склад міндобрив храму Воскресіння Христового, а що найголовніше – збирання Божих дітей і формування парафіяльної спільноти. Тривала також клопітка і наполеглива праця з відродження й повернення в лоно батьківської церкви парафіяльних спільнот у Красносільцях, Нижчих Луб’янках, Синяві, Кретівцях, Грицівцях, Вищих Луб’янках, Рогівець, Залужжі, Капустинцях, Малому Глубичку, Зарудечку.

У 2000 році отцю Йосифу довірено організовувати парафію святого священномученика Димитрія у Тернополі. Невдовзі стараннями священника та вірних і пожертв діаспори постав храм, у якому завирувало духовне життя.

Своє родинне вогнище отець Йосиф Янішевський з добродійкою Галиною облаштовували більше 60 років.

Подружжя Янішевських зростило трьох синів. Середній Володимир та молодший Андрій отримали покликання до священства. Отець Володимир душпастирює у Канаді як настоятель катедрального собору св. Йосафата у м. Торонто, а отець Андрій ­ сотрудник архикатедрального собору у Тернополі. Також продовжив священничу династію онук Роман (син первістка Янішевських Ігоря). Нині він душпастирює на парафії, де священнодіяв покійний дідусь о. Йосиф.

Священничий парастас очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк, а похорон очолив синкел архиєпархії о. Віталій Козак.

Свій останній спочинок отець Йосиф знайшов на парафіяльному цвинтарі.

Висловлюємо щирі співчуття родині померлого священника.

Нехай Господь прийме його душу до осель праведних!