П'ятниця, 18 червня 2021

№ 12-2012 - Тільки любов змінить світ на краще

«Любов - довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.» (І Кор. 13,4-8).

Усе дає Господь з любові. Дав Він і нам, жінкам, найвищий прояв любові - дар Материнства. Дар, який з нічим у світі неможливо порівняти. Мати завжди, в якийсь особливий, незбагненний спосіб відчуває своїх дітей, їх проблеми, переживання, тривоги і завжди готова прийти їм на допомогу - підтримати, розрадити, розважити, заспокоїти.

Мамо, матінко, матусю, ненько мила, дорога, ти найкраща, наймиліша, зіронько ясна моя... Чуючи такі й десятки інших ласкавих слів від наших найрідніших чад, сльози радості наповнюють очі, серце починає битися з якоюсь невловимою ніжністю та спокоєм. А коли навпаки? Коли на наших дітей щомиті чатує нинішній страшний світ - вулиця, друзі, книги, телепередачі, наповнені насильством, презирством, зрадою, силою грошей тощо. Як уберегти наших дітей від цього злого і підступного світу, як захистити їх від жорстокості, навернути до Бога, Його Пресвятої Матері? Лише спільною молитвою, постійним проханням до Бога про допомогу. Ісус любить наших дітей, хоче їх захистити, хоче, щоб вони зростали у Ньому, але втручається лише тоді, коли Його просять. Він чекає нашого клопотання за них.

Саме тому десять років назад матері в нашій області почали об’єднуватися у спільноти, щоби спільно молитися за наших дітей і внуків, щоб вони зростали справжніми християнами, все більше пізнавали Бога, любили Його, один одного, своїх ближніх і упродовж усього життя чинили згідно зі святою Господньою волею. Молячись за них, ми поручаємо турботу про них Всевишньому, доручаємо їх Йому. «Залиш на Господа твою турботу - Він тебе підтримає» (Пс. 55, 23).

Десять років тому, в листопаді 2002 року в селі Гайворонка Теребовлянського району при храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці було засновано першу в нашій єпархії спільноту «Матері в молитві». Створено за сприянням тодішнього пароха церкви отця Володимира Топоровського (зараз він настоятель парафіяльної церкви в Зарваниці). Першими слугинями спільноти в нашій Тернопільсько - Зборівській єпархії стали Іванна Захарійчук, Ірина Михальська. В тому ж таки 2002 році було створено ще одну спільноту в чудотворному місці - Зарваниці - при місцевій парафіяльній церкві.

І хіба це не Божий промисел, і не ласка Божої Матері, що саме звідси, з цього чудотворного місця, де Зарваницька Мати Божа повсякчасно уділяє нам свої ласки й благодаті, розпочався й поширився по всій області рух «Матері в молитві». І саме тут, на III Всеукраїнському з’їзді «Матерів в молитві», який проходив 10-18 травня 2008 року, і на якому були представлені спільноти матерів від Львова до Києва, від Харкова до Ужгорода, від Тернополя до Зарваниці і в якому брали участь засновниці руху матерів у молитві, тоді ще владика, а нині митрополит Василій Семенюк, віддав всі спільноти, а разом з ними і всіх матерів України, під опіку Зарваницької Божої Матері. Бо хто краще від Пречистої Діви Марії, яка сама у важких терпіннях стояла під хрестом Свого Сина, зрозуміє прохання, болі і тривоги матері. Вона єдина знає, як найкраще у біді допомогти, у сумнівах порадити, у журбі потішити...

Так, 10 років тому, у листопаді 2002 року Божого ми починали. Велику допомогу у поширенні руху, в становленні спільнот тоді надавали отець Іван Гуня, Анна Зварич, Марія Містерман, Марія Мельник. У Тернополі перша спільнота була заснована при храмі святого Йосафата у червні 2003 року Божого, слугинею стала Марія Містерман. А нині у Тернопільсько-Зборівській митрополії вже майже 200 спільнот. З двох ми виросли до двохсот! І в кожній з них щотижня сходяться на спільну молитву по 15-40, а де й по 100 матерів. Яка це велика сила!

Сестра Вероніка Кішко, зараз головна настоятелька згромадження сестер Непорочного Серця Марії, подарувала нам вірш, у якому є такі слова:

«Матері в молитві» небо прихиляють

Для дітей, для внуків, для тих, що блукають.

У пітьмі зневіри, розпуки, гріха

Мамина молитва вогником пала.

Матері в молитві - і Бог усміхнувся -

Не один до Нього блудний син вернувся,

Не одна дочка з покаянням прийшла,

Не одна сльоза лицем матері текла...

Здається, у цих кількох рядках вірша відображається вся діяльність матерів, що моляться за дітей, причому не лише за своїх власних, а й за дітей-сиріт, неповносправних, за дітей у всьому світі.

Десять років! Час для історії не такий уже й великий. Але скільки за цей час пройдено, пережито, побачено. Ми навчилися шанувати спільну молитву, ми навчилися слухати й чути одна одну, ми навчилися розуміти слова молитов, які читаємо, ми збагатилися духовно, зросли кількісно і якісно, ми насправді стали зовсім іншими, як були десять років тому. Але, вважаю, що найбільшою нашою заслугою є те, що не лише ми змінилися на краще, а й змінилися наші діти і внуки, що ми всі разом хоч на трішечки наблизилися до Бога, що хоч трішечки навчилися любити Його й один одного, так, як Він любить нас.

Нині ми маємо свого духівника в митрополії отця Василя Чамарника, який не лише допомагає, навчає, опікуюється нами, а й насправді є нашим духовними наставником. Скільки шляхів разом пройдено, скільки молитов проказано, скільки сліз пролито, скільки щасливих усмішок подаровано. Були в нас і піші прощі до Зарваниці, і поїздки до Крехова, Почаєва, Гошева, Острова, Белза, Ратищів, Унева, Глинян, Глинної, Страдча, Грушева... Були з’їзди в Белзі, Києві, Зарваниці... А скільки діток народилося завдяки нашим молитвам про дар материнства для бездітних сімей! А скільки дітей, батьків та й нас самих оздоровилося завдяки спільній молитві, скільки батьків повернулося до родин, скільки чоловіків, покинувши чарку, навернулися до Бога, скільки дітей почали краще вчитися і ходити до церкви... Всього не перелічиш, та чи й треба? Знаємо твердо одне, що Господь любить нас, є з нами, що його чуда відбуваються щомиті, їх треба просто бачити, розуміти і вміти просити про допомогу.

На наших спільних молитвах з нами завжди присутній Господь і його Пресвята Мати. Вона молиться разом з нами в наших наміреннях, просить за нас Свого Сина. А Господь, як знаємо, ніколи не відмовить своїй улюбленій Матері, яка опікуються нами, направляє нас і допомагає нам молитися. А молитва зміцнює дух, відвертає зло, зміцнює віру, береже від спокус, кріпить у горі, додає наснаги.

17 листопада з нагоди 10-ї річниці створення спільноти «Матері в молитві» у Тернопільсько-Зборівській єпархії відбулася урочиста спільна молитва в храмі Святого апостола і євангелиста Івана Богослова в Тернополі, на якій були представники майже всіх 200 спільнот біля 500 осіб, що діють у нашій митрополії. Щирими словами вітали матерів духівник спільноти отець Василь Чамарник, о. Іван Гуня, парох Іван Козій. У Святій Літургії брали участь о. Василь Боднар із м. Шепетівки, який прибув на святкування із матерями спільноти, о. Василь Дубець - духівник спільноти храму Івана Богослова. Тайну Покаяння уділяли о. Тарас Римар храму Зарваницької Матері Божої, що в Тернополі, о.Ярослав Півторак храму Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці с. Буцнів, отець Олег Харишин.

Це справді відбулася родинна зустріч матерів, яких об’єднує любов до Бога, одна до одної, любов до ближнього, віра в Господа і надія на краще майбутнє наших дітей. На таких зустрічах ми краще зближуємося, знайомимося, свідчимо про те, як Господь діє у нашому житті завдяки спільній молитві.

Світлана АНТОНІ, слугиня спільноти Матері в молитві» при храмі Преображення Господнього у м.Зборові, Ольга БІЛИК, координатор спільноти «Матері в молитві» у Тернопільсько-Зборівській митрополії.