П'ятниця, 18 червня 2021

№ 3-2013 - Успадкуймо Небесне Царство

«Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство,

що було приготовано вам від сотворення світу»

(Мт. 25,34)

У стародавні часи в грецьких Атенах жив славний мудрець Ді­оген. Одного дня він викотив на ринок міста велику діжку і напи­сав на ній такі слова: «Тут можна купити мудрість». Один багач, що випадково там проходив, здиво­ваний тим незвичайним написом, сміючись сказав своєму слузі: «Іди до того нерозумного і запи­тай скільки мудрості він продасть за 3 есетерії?» Діоген, взявши від слуги гроші, мовив: «Скажи твоєму панові і всім: що робиш, пам’ятай про кінець твого життя – це ціла мудрість». Той вислів так сподо­бався вельможі, що він наказав його написати золотими літера­ми на брамі свого замку. Ці самі слова, ту саму науку пише свята Церква на брамі Великого посту, проповідуючи у нинішню неділю проникаючу в душу та серце науку про Страшний суд.

Слухайте, християни, що вас чекає, коли не покаєтеся. Слу­хайте, чим закінчаться всі ваші зусилля, ваша праця та клопоти, знайте, «що призначено людині раз померти, потім же суд». Це буде страшний день, до котрого будуть страшні приготування, той день провіщали Божі пророки. День, який Христос представ­ляє не милозвучними словами, а словами, повними страху і по­ваги, той день, який небо і земля сповістять: зорі через зміщення, сонце через затемнення, місяць через збліднення, уся природа через свою руїну. Це день страху та переляку. Усе, що цьому дневі передує, його супроводжує, буде для грішників страшним. У ниніш­ній науці не говоритиму про страх того дня, а про щось утішне. Зупи­нюся на останніх словах Спасите­ля: «Як же прийде Син Чоловічий у своїй славі, і ангели усі з ним, тоді Він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи і він відділить їх одних від одних, як пастух відділяє овець від коз­лів, і поставить овець праворуч, а козлів ліворуч. Тоді цар скаже тим, що праворуч Нього: прийдіть благословенні Отця мого, візьміть у спадщину царство, що було при­готовлене вам від сотворення сві­ту» (Мт. 25,31-34).

Яким милим буде для нас оте слово «прийдіть». Уявімо собі, що ми дійсно є на Страшному суді у Йосафатовій долині, бачимо Бо­жественного суддю, що сидить на престолі. Ніжним, милозвучним батьківським голосом Він зверта­ється до всіх нас і каже: «Прийдіть, мої возлюблені. Від роботи до спочинку, від нужди до щастя, від праці до нагороди, від боротьби за вінцем слави, від переслідуван­ня до почестей, словом, приходіть з того нужденного світу, повного смутку й печалі, в небо».

І до кого ж звертається Ісус Христос? Ці слова будуть сказані великій кількості вірних, між ко­трими, дай Боже, і нам бути. Хрис­тос звертається до тих, яких уже на цьому світі визнав щасливими, блаженними. «Прийдіть, убогі ду­хом». Ви мали насправді великі добра, маєтки, достатки, проте не забували й про науки апостолів».

«Прийдіть, тихі!» Приходіть ви, котрі не знали, що таке гнів, во­рожнеча, ненависть, злоба, котрі терпеливо зносили кривди, інших до гніву не схиляли».

«Прийдіть, плачучі!» Що то за плач, запитаєте ви, що ним можна купити небо? Це не є той непотріб­ний плач і смуток, котрий шкодить душі і тілу та опановує нас при до­часних стражданнях, це плач любові та вдячності до Бога за ті добродій­ства, якими Господь нас обдаровує.

«Прийдіть, милосердні!» Все­вишній уже давно сказав через пророка Давида: «Блаженні, хто дбає про нужденного та вбогого».

«Прийдіть, чисті серцем!»

Справді, ви вже у цьому житті отримали свою плату, бо зазнали, що то за щастя мати чисту совість. Але та нагорода є замалою, ваша постанова, що радше померти, ніж втратити чисту совість, заслуговує цього заклику: «Прийдіть!»

«Прийдіть, миротворці!» У вашому житті на землі ви завжди прагнули миру, ви завжди бажали спокою, спокою у собі через чис­ту совість, спокою з Богом через щиру любов, спокою з ближнім че­рез поступливість і терпеливість.

«Прийдіть, переслідувані за правду!», що задля Мене та задля доброї слави терпіли пересліду­вання та невигоди.

Дорогі брати і сестри, я від іме­ні Божественного судді запросив вас у Його Небесне Царство. Уяв­ляю, як вам це приємно, як ви при моїх словах могли собі подумати: за Божою ласкою можу надіятися належати до тих щасливих обран­ців Божих.

Як, з одного боку, суворим та немилосердним буде Суддя до осу­джених, так, з іншого, буде щедрим і добрим для своїх вибраних. «При­йдіть, благословенні Отця Мого».

Закінчуючи свою науку сло­вами святого Павла, якими він звертався до своїх любих солунян: «Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій». «Не спім, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі. Бо ж призначив нас Бог не на гнів, а на те, щоби ми одержали спасіння через Господа нашого Ісуса Хрис­та» (1 Солун. 5, 4-9). Про те саме і я вас прошу сьогодні, дорогі у Христі брати і сестри, при дверях Велико­го посту, щоби удостоїлися тієї ве­ликої радості. Тому живімо так, аби Божественний суддя привітав нас словами: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, та успадкуйте царство».