Понеділок, 10 травня 2021

pro2

№ 7-2012 - Станьмо запаленою свічкою

«Істинно кажу вам, що між народженими від жінок

не було більшого від Івана Хрестителя» (Мт. 11,11).

Немає, дорогі у Христі брати і сестри, іншого дитяти на землі, крім Спасителя, при народженні якого діялося б стільки чудес, як при народженні Івана – сина Захарії та Єлизавети. Різдво Іванове, як і Христове, сповістив ангел. Спаситель народився від Діви, Іван - від немолодих батьків, які через похилий вік не могли сподіватися дітей. Про Івана є багато пророцтв. Навіть сам Христос підніс Івана понад синами людськими і засвідчує, що з ним розпочався новий період часу, з якого вже не так легко буде дістатися до неба. Від часів Івана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, що вживають силу, «силоміць беруть його» (Мт. 11,12). Спаситель прославляє Івана такими словами: «А коли учні Іванові відійшли, почав Ісус говорити людям про Івана: на що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж ви вийшли подивитися в пустиню? На чоловіка, що одягнений у м’яку одежу? Так ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палатах. Чого ж ви тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше як пророка. Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця, перед тобою, що приготує тобі дорогу. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя» (Мт. 11, 8-11).

Великим був святий Іван не лише через своє чудесне народження, а й з причини свого пророчого покликання та благочестя, а також через свою непохитність та мужність, бо ні перед погрозами, тюрмою та смертю не звернув з правдивої дороги. Великим був Іван, казав Господь, і світ не знав від нього більшого. Однак він не міг догодити своїм сучасникам і звів на себе заздрість. Не кажу про переслідування Ірода та Іродіяди за його відвертість. Найзавзятішими його противниками були фарисеї, які, бачачи доказану ним правоту і свій хиткий вплив, об’єдналися із садукеями та іродіянами і різним чином намагалися понизити його в очах народу, представили його як неврівноваженого, якому зовсім не можна довіряти, який тільки морочить людям голови. Але це було б дещицею проти того, чого зазнав Христос, який є більшим від Івана, якому не можна було закинути найменшого гріха і який не цурався людей, як Іван. Сам Ісус про нього говорив: «Бо прийшов Іван, не їв, не пив, кажуть, чорта має. Прийшов Син Чоловічий, їсть і п’є, а кажуть: ось ненажера і п’яниця, приятель митарів і грішників». Цими словами Спаситель хотів сказати, що затверділість ваших сердець і ваше недовірство є такими великими, що не пристосовуються ні до науки Івана, ані до моєї, вас не можна притягнути ані суворістю, ані лагідністю.

Господь Бог шукає вас усюди, та ніде знайти не може. Ви є схожими на впертих дітей, що забавляються на майдані зі своїми товаришами, яким ані ровесники не можуть догодити, ані дорослі заспокоїти. Так само і вас ані Іван Хреститель своїм аскетичним життям не може змінити, ані Христос не може розбудити у серцях віру.

Світ є найбільшим ворогом самозречення, стриманого життя і покути, а лагідним до тих, що їдять та п’ють, живуть, як заманеться. З цього приводу святий Єронім каже: «Якщо вам піст подобається, чому святий Іван не подобається? І якщо вам пожива подобається, чому вам Син Чоловічий не сподобався?» Є також немало людей, яким ані монаше, ані світське життя не до смаку, бо як одному, так і іншому можуть пришити якусь латку. Монаше життя для них надмір важке, а світських священиків – надто вільне. Все одно чи Іван намагається привчити їх до покутного життя, чи сам Христос кличе до себе своєю лагідністю. Ані кара, ані добродійства їх не зворушують. Не хочуть вони нічого знати про тернову корону Христа, коли мають Його наслідувати і принизити власну гордість. Кличуть священиків до убожества, які їдять та п’ють і збирають маєтки, а свідомо замовчують їхнє благодійництво, пожертви на добрі справи.

Кожен з нас свого часу повинен бути Іваном Хрестителем. Для цього не потрібно одягати волосяницю, підперезуватися поясом і йти в пустиню, однак необхідно приглушувати пристрасті свого тіла та злі наміри. Чиніть плоди достойні покаяння, повчає нас святий Іван, бо вже сокира до кореня дерева прикладена. Тому всяке дерево, яке не приносить доброго плоду, буде зрубане і кинуте у вогонь. А Христос додає: «Якщо не будете покутувати, усі загинете». І не тільки самі маємо працювати над собою, щоб освятитися і оправдатися у Христі, маємо також в дусі і силі працювати над спасінням своїх рідних; маємо бути для них запаленою свічкою та власним прикладом спонукати до всього доброго.