П'ятниця, 18 червня 2021

№ 4-2012 - Благодатна роса неба

Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками. Лк. 1, 28

Не земний цар, король або якийсь могутній володар зсилає нині свого посланця, а Всемогутній Бог, що визначив дорогу незчисленним зорям, якого слухає небо і земля, відчиняє сьогодні небозвід і посилає свого архангела Гавриїла на землю. Куди спішить той божественний посланець? Може, до царської палати в Єрусалимі? Може, спрямував свій політ до великого, багатолюдного Вавилону, де серед розпусти, гріха та багатства, наче в казані, вирує людське життя? А можливо, архангел Гавриїл затримається у золотих палатах римських імператорів, що своїми легіонами завоювали тогочасний світ? Ні! Божий посланець з благою вісткою летить з неба до невеликого ізраїльського містечка Назарету, де бідна, призабута людьми дівчина Марія проводить дні свого життя у молитві та роздумуванні про Бога. «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою», - цими словами вітає Марію ангел та передрікає, що вона стане Матір’ю Спасителя.

Святкуємо дорогу кожному християнському серцю пам’ятку цього великого післанництва, з усією душею благословимо святу хвилю Благовіщення, бо з нею спала з неба перша краплина роси Божого милосердя на цю долину сліз та болю. Тією святою новиною втішилася не тільки Марія, нею зраділа уся земля, бо Той, що мав народитися з Пречистої, буде Спасителем, зітре голову диявола, переможе та знищить пекло. Чи за це велике диво та ласку ми не повинні дякувати Богові, а Пречисту величати, бо ж Вона стала Матір’ю нашого спасіння, насолодою нашого життя? Пречиста не забуває нас і сьогодні, вона на всі віки стала заступницею перед Богом грішних та Матір’ю милосердя, навертаючи своїми молитвами не одного безбожника на дорогу Божого закону.

Я не в силі навести велику кількість прикладів зібраних у тому, що Пречиста заступається перед Богом за грішників. Довгих сімнадцять років Марія Єгипетська жила у грісі, втративши сором, страх Божий та голос совісті і аж тоді навернулася до Бога, коли Богородиця подала їй свою руку допомоги. За часів Папи Григорія Великого у Римі почалася страшна пошесть, яка щоденно забирала тисячі життів. Найвідоміші лікарі не могли нічим зарадити нещасним. Тільки тоді, коли Папа своїми молитвами звернувся до Божої Матері та наказав ікону Богородиці, намальовану рукою святого євангелиста Луки, під побожні піснеспіви носити вулицями міста і гаряче усім молитися до Пречистої, пошесть відступила.

А пригадаймо про опіку Пречистої над нашим народом. Коли б уміли говорити розкинені по нашім краю кургани і могили, коли б обізвалися старенькі церковці, вони розповіли б нам, як Богоматір опікувалася українським народом під час татарських та монгольських набігів. У першій половині ХVІІ століття козаки під проводом Петра Конашевича Сагайдачного, помолившись до Пречистої, тихцем наїхали на турецьке місто Кафу і звільнили кілька десятків тисяч християнських бранців з бусурманської неволі.

А нині, в часи неспокою, незгоди народів, загального зубожіння, очорнення, панування крутійства та нещирості, чи залишить Богоматір без опіки, захисту та свого заступництва український народ, що так щиро до Неї молиться побожно? Може, перестане за нас заступатися перед справедливим Богом? Дорогі, брати і сестри, добра матір тим більше любить свою дитину, чим більше ця дитина терпить, а в нещасті чи хворобі не відступає від неї. Вірмо щиро, що Пречиста заступається перед Богом за український народ.