Понеділок, 10 травня 2021

pro2

№ 5-2012 - Собор Пресвятої Трійці — окраса Бережан

Одним з найкращих виявів віри кожного народу, і, зокрема нашого українського, є величні храми, що їх будували діди-прадіди для того, щоб засвідчити свою любов до Бога та матері-Церкви. Робили це наші краяни, незважаючи на власні потреби, часто жертвуючи ними задля воздвигнення в рідному місті чи селі величавої Церкви на славу Божу та для утвердження у вірі нащадків. Власне тому, представляючи життя нашої парафії, відштовхуватимусь від подій, що стосуються установлення, зведення та реконструкції парафіяльного храму.

Гордістю, окрасою та центром релігійного життя мого родинного міста Бережани є величавий собор Пресвятої Трійці. Храм має важливу історичну, духовну та культурно-архітектурну цінність. Перші свідчення про церкву зустрічаються у міських актах, датованих 1626 роком. Первісний варіант церкви був, очевидно, викладений з дерева. В 1626 р. прийнято рішення вимурувати нову кам’яну церкву. В адміністративних записах міста зафіксовуються пожертви на її побудову (наприклад, 10 злотих від Мельничихи). Практична робота тривала довго: церкву споруджено аж у 1637 році. У 1748 р. церква Святої Трійці завалилася, але майже відразу, з ініціативи тогочасного власника Бережанських земель князя Августа Чарторийського, розпочалася її відбудова. Відновлено споруду аж через 20 років — у 1768 р. уже при сприянні Ізабелли Любомирської.

Велика пожежа 1810 р. знищила багато оригінальних будівель у центральній частині міста. Серед постраждалих архітектурних об’єктів була і церква Пресвятої Трійці, але її швидко відбудували за сприяння вже відомої нам княгині Ізабелли. Будівлю відновили в своїх первісних, яскраво виражених готико-ренесансних стилістичних проявах. Від того часу церква зберегла свій вигляд до сьогодні, за винятком центрального купола, в який під час війни влучив гарматний снаряд.

Варто зазначити, що в храмі зберігаються вельми цінні реліквії, а саме чудотворна ікона Матері Божої Бережанської та мощі святого Івана Хрестителя, які свого часу наша парафія успадкувала від славетного роду Сенявських. У храмі є ще й інша чудотворна ікона Матері Божої Троєручиці, а радше дві ікони: одна - пос-на, інша - торжественна, які перевезли до храму переселенці із с. Яблуниця (нині територія Польщі). Події, що стосуються реліквій, котрі зберігаються у храмі, настільки яскраві та значущі, що потребують окремого представлення. (Про Бережанські святині уже розповідалося у попередніх номерах газети «Божого сіяча»).

Під час панування Радянської влади храм був закритий для вірних Греко-Католицької Церкви, які були змушені молитися підпільно, збираючись на Богослужіння у приватних домівках. Та, на щастя, після виходу нашої Церкви з підпілля та проголошення незалежності України, завдяки настирливості, непохитності та відвазі наших парафіян, які не одну ніч чували у храмі, святиню знову було передано вірним Української Греко-Католицької Церкви.

З січня 1990 року почалися Богослужіння біля храму, а відтак і почергове служіння в храмі з представниками православної конфесії. Першими священиками, які служили для вірних УГКЦ, були отець Роман Шафран та блаженної пам’яті митрофорний ієрей Богдан Стойко, якого у часи переслідування Церкви більшовицький режим відправив на заслання в Сибір. У серпні 1990 року парохом став отець Ярослав-Василь Івасюк, сьогодні - екзарх Одесько-Кримський.

Із грудня 1993 року і до нинішнього дня парохом є всечесніший отець Іван Хрептак. Саме під його проводом розвивалася та утверджувалась парафіяльна громада. Варто відзначити основні моменти, що відіграли важливу роль у житті парафії. Спочатку, у 1992 році, а згодом у 1994 році на парафії відбувалися дві серії місій під проводом отців-редемптористів (о. Михаїл Шевчишин) та отців-василіян (о. Теодосій Янків), спрямованих на духовне піднесення та утвердження у вірі люду Божого. У 1996 році в Бережанах відбувалося велике святкування 400-ліття Берестейської унії. А в червні 2000-го Бережани стали центром, тоді ще Зборівської єпархії, для святкування ювілейного двотисячоліття від Різдва Господнього. Це була вельми значуща подія, участь у якій взяло шість архиєреїв, велика кількість духовенства, монашества та мирян. Божественну Літургію, що того дня відбулася на центральній площі міста перед храмом, очолив кир Любомир Гузар, тодішній єпископ-помічник Львівський. Тоді ж було освячено щойно споруджену перед храмом фігуру Ісуса Христа – Доброго Пастиря і відкрито унікальний, перший на той час Музей переслідуваної Церкви, що розмістився у будівлях міської Ратуші.

Першим директором музею став його засновник блаженної пам’яті отець Михаїл Немелівський. У 2001 році відбулися святкування сотої річниці від часу присутності в Бережанах сестер-служебниць Непорочної Діви Марії, які з часу підпілля і до нинішніх днів сумлінно служать бережанській громаді.

За останні 20 років від офіційного заснування парафії, засновуються та функціонують низка братств, спільнот та молодіжних організацій.

Щоби розповісти про живу дійсність парафії, зупинюсь на короткому представленні діяльності у душпастирстві, які мають місце у парафіяльному устрою. Від початків відновлення парафії священики почали організовувати групи дітей і готували їх до прийняття Святих Тайн. Згодом, у 1993 році парафіяни заснували Марійську, а потім і Вівтарну дружини. Незмінними провідниками цих груп до сьогодні є сестри Служебниці Непорочної Діви Марії. Пізніше у Бережанах було засновано і молодіжну організацію «Клуб християнського відродження», яка з плином часу видозмінилася і сьогодні виявляється в інших формах молодіжного душпастирства. Це спільноти аніматорів, волонтерів святого Мартина, молодіжне товариство «Еффата» - спільнота, яка дбає про розвиток свого «здорового» виховання та допомагає у різних сферах парафіяльного служіння…

Упродовж десяти останніх років найяскравішою формою катехизації та дозвілля дітей парафії є «Веселі канікули з Богом», подія, що на певний час робить «кольоровим усе місто».

А ще слід згадати про церковні хори, які своїм чудесним співом прикрашають Богослужіння у храмі. Хорів є п’ять. Найповажніший з них - під орудою заслуженого працівника культури України п. Павла Макоди - минулого року відзначив двадцять років з часу заснування. Особливої пошани заслуговує дитячий хор «Осанна» - лауреат багатьох пісенних конкурсів та фестивалів, відомий далеко за межами Тернопілля. Особливою окрасою Богослужінь є спів жіночої хорової капели «Глорія». Знані у Бережанах також чоловічий хор та хор під орудою парафіяльного регента п. Романа Рапіцького.

У ці дні місцеві майстри реставрують дах та куполи храму, які золотом виграють від блиску сонячного проміння. Сподіваємось і віримо, що таким блиском відбиватимуть і серця та душі всіх тих, хто приходитиме до цього храму, тих, хто приходитиме до Бога…