В урочищі Монастирок, що відоме на Бережанщині з XVII ст., архиєпископ Василій Семенюк освятив Хресну дорогу

Понад 3 тисячі вірних зібралися 18 серпня в урочищі Монастирок с. Лісники Бережанського району на подію освячення Хресної дороги та святкування деканального Дня молоді.

Місцевість відома тим, що раніше тут існував монастир отців-василіян, перші згадки про який датуються початком ХVII століттям та припадають на єпископство Київського митрополита Йосифа Велямина Рутського (1574-1637). Сьогодні — це відновлений духовний центр завдяки старання місцевого священика Романа Маслія, вірних с. Лісники та навколишніх сіл.

На свято прибув архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Кир Василій Семенюк, який звернувся із пастирським словом до молоді, очолив Велику Вечірню з Литією та освятив 14 стацій Хресної дороги, споруду гробу Господнього, стацію Воскресіння Христового та фіругу Ісуса Христа, Доброго Пастиря.

За давньою традицією архиєрей прибув на бричці у супроводі молодих хлопців в українських козацьких строях та верхи на конях. Оркестр виконував духовний твір “Витай Маріє”. Перед храмом Переображення Господнього архиєпископа зустріла процесія вірних на чолі із настоятелем о. Романом Маслієм. Священик привітав владику, вручив хрест, просив благословення для парафії та запросив очолити Богослужіння.

Первоієрарх Тернопільсько-Зборівський спершу звернувся до молоді та усіх присутніх. “З нашої відданості та любові до Бога і Церкви ми повинні черпати свою відданість та любов до рідної Батьківщини та мови, - сказав єпископ. Архиєрей подякував о. Роману Маслію, жертводавцям та працівникам за наполегливу працю для розбудови духовного центру у Монастирку та віднові цілющого джерела. Побажав усім бути непохитними у своїй вірі в Бога та, не покладаючи зусиль, молитися та працювати на благо українського народу та Церкви.

На Вечірні з Литією та Чині освячення води з архиєпископом молилися понад 20 священиків, монахи-студити с. Жуків, сестри-служебниці з м. Бережани, представники місцевої влади та вірні. Архиєрей відтак особисто пройшов усіма стаціями Хресної дороги та освятив їх.

Опісля відбулася спільна трапеза для усіх гостей свята, духовний концерт за участю гурту “Благовіст”, яким провадив о. Петро Половко, та ватра.

В усіх урочистостях взяли участь діти та молодь Бережанського деканату, які цього дня святкували День молоді. О 12.00 від храму Пресвятої Трійці міста Бережани до Монастирка вирушило 150 паломників. Велика кількість молоді прийшла пішки із навколишніх сіл. Вже на спільному Молебні з нагоди відкриття молилося близько 550 молодих людей.

Зустрітися з молоддю та взяти участь у денній програмі прибув голова комісії у справах молоді Тернопільсько-Зборівської архиєпархії о. Орест Павліський. Священик привітав присутніх зі святом, подякував за працю для добра Церкви Христової, розповів про ініціативу Патріаршої молодіжної комісії УГКЦ творити Єдиний молодіжний простір.

Отець Орест Павліський висловив особливу подяку організаторам наймасштабніших цьогорічних “Веселих канікулів з Богом”, які відбулися у Бережанах при парафії Пресвятої Тройці. "Веселі канікули з Богом”, під час яких ви вчилися перебувати, як каже гасло заходу, у контакті з Богом, духовно підготували кожного до сьогоднішнього свята віри, молодості та радості, - сказав голова комісії. Священик зазначив, що у ювілейному 10-ому літньому дитячо-юнацькому таборі взяло участь близько 430 дітей.

Духовною програмою до приїзду архиєрея провадив дитячий вокальний ансамбль “Крок до зірок” під керівництвом Романа Видиша.

прес-служба архиєпархії

Довідка

Історію становлення та розвитку Монастирка як духовного місця потрібно розглядати спільно із розвитком Василіянського чину XVII-XIXст., адже ця обитель належала саме до цього ордену.

Зародження Монастирка поблизу с. Лісники припадає на єпископство Київського митрополита Йосифа Велямина Рутського (1574-1637), який разом з Йосафатом Кунцевичем (1580-1623) на початку XVII ст. провів ґрунтовну реформу тогочасного монашого життя, впроваджуючи централізацію монастирів.

Варто згадати, що наприкінці XVI ст. усе чернецтво було у великому занепаді, без органічної єдності, а монастирі — автономні, самостійні та виснажені турецьким ярмом.

Відповідно до каталогу Свято-Покровської провінції в 1754 році у Краснопущанському монастирі та приєднаній до нього василіянській місійній станиці у с. Лісники, окрім ігумена Інокентія Дідуцького, було 7 монахів. Таке поєднання двох чернечих осередків врятувало їх від остаточної ліквідації.

Щороку на свято Переображення Господнього у лісницькому Монастирку відбувалися багатолюдні відпусти, на які сходили сотні прочан з навколишніх сіл. Важкий тягар впав на плечі василіянському чину під час третього розподілу Польщі (1795 рік), коли Галицькі землі опинилися під Австрією.

Протимонастирська діяльність імператора Йосифа ІІ передбачала залишити василіянам спочатку 10, а згодом 6 монастирів. Від ліквідації врятувалося 15 монастирів, серед них — монастирі в Краснопущі та Лісниках. Жалюгідний стан монастирка наприкінці ХІХ ст. описано в журналі лапшинського священик Лева Джулинського “Посланнік”. За відновлення монастирка у вісімдесятих роках ХІХ ст. брався Бережанських парох о. Кордуба. Та все ж Монастирок уже перед Першою світовою війною був досить занедбаним, бо південно-західному боці церкви виднілися лише рештки слідів ліпленої хатини, у якій проживали ченці.

Люди набирали із цілющого джерела води, яка була помічною при недугах очей. Лікувався цією водою професор Петро Гриньовський зі Львова. З каменю-скелі із розп'яттям люди зривали мох, яким лікували зуби та шкірні захворювання. Останній відпуст у Монастирку відбувся у 1941 році. До людей звернувся о. Бачинський, промовивши: “Моліться люди, червоний кат наступає!”

Не вдалося провести відпуст у Монастирку й у 1942 році — через проливні дощі. Більше відпустів у Монастирку не відбувалося. Війна, постійна боротьба за життя, зайди-вороги не давали змоги проводити відпусти. Люди потайки збиралися на це місце і молилися Всевишньому.

У роки радянського тоталітарного режиму за Монастирком постійно велося спостереження з боку тодішньої влади. Лісничани потайки впорядкували це місце. У 1980 році церкву вдалося впорядкувати, склепіння було пофарбовано в синій колір із зірочками, побілено стіни, пофарбовано підлогу. Але восени 1980 року церкву було підступно підпалено. Донині ніхто не знає за чиєю вказівкою і ким це було зроблено. Але, беручи до уваги часті приїзди для перевірок колишніх партійних керівників міста і району, можна здогадатися на чиєму сумлінні було це злодіяння.

Заради хоча б часткового відновлення урочища Монастирок та повернення йому колишнього релігійно-історичного вигляду з ініціативи деяких небайдужих людей та за підтримки громади с. Лісники було проведено низку відновлювальний робіт. Зокрема, 5 серпня 2003 року розпочато роботи з відновлення розп'яття Ісуса Христа на камені-скелі, яке було повністю порубане сокирою й заліплено спершу міцним чорним шаром цементу, а поверх нього — сірим, під колір каменю. З 2008 року ведуться інші відновлювальні роботи.