Особлива Тайна Зцілення і Божої благодаті

корендійХристова Церква, як Божа установа, веде до спасіння кожного з нас. У ній знаходимо безліч духовних практик, самого Христа та засоби до спасіння - Святі Тайни, без яких християни не можуть називатися Його послідовниками.

У Катехизмі Католицької Церкви про Таїнства сказано, що усе літургійне життя Церкви звернене до Євхаристійної Жертви і Святих Таїнств. Вони супроводжують християн від народження до переходу у вічність. Серед них - Тайна Єлеопомазання, що зцілює душу і тіло. Однак вірні не завжди свідомі значущості і практичного її застосування. Саме тому у цьому числі «Божого сіяча» наша розмова про Святу Тайну Єлеопомазання з доктором канонічного права – отцем Василем Корендієм. Тема його докторської дисертації «Тайна Єлеопомазання та душпастирство хворих згідно з Кодексом Канонів Східних Церков і Партикулярного права УГКЦ».

– Отче Василю, передусім розкажіть, чому вас зацікавила ця тема?

– Кожна Свята Тайна, яку встановив Ісус Христос, наближує людину до Бога. Як навчає Катехизим УГКЦ, у Святих Тайнах звершується спасаюча і освячуюча ласка Церкви. У Святих Тайнах Христос будує свою Церкву.

Первородний гріх, який вчинили наші прародичі, спричинив появу в житті людини хвороб і терпінь, котрі постійно дошкуляють їй. Часто хвороби викликають страх і невпевненість, а інколи є навіть приводом нарікань на Бога. Свята Тайна Єлеопомазання є великим даром Бога, який несе в собі - людині хворій чи у її старечому віці, зміцнення і допомогу в терпінні.

Протягом багатьох віків, починаючи від другої половини ХVІ століття, у Церкві усталився принцип, що Свята Тайна Єлеопомазання є останньою в житті людини і її треба приймати безпосередньо у хвилину смерті. Тому й не дивно, що навіть сьогодні багато християн саме так її розуміють. Коли рідна людина є важкохворою, або ж непритомною, щойно тоді повідомляють священика, аби прийшов «посповідати». На запитання, чому не повідомили, коли ця людина була ще при пам’яті, нерідко відповідають: не хотіли її травмувати тим, що запросять священика, бо це асоціюється з неминучою смертю.

Досліджуючи згадувану тему, я мав за мету представити величність цієї Святої Тайни, яка не повинна нас лякати, бо вона уособлює присутність Милосердного Бога.

– Скільки років ви працювали над докторською дисертацією?

– Враховуючи різні обов’язки, які я виконую, у тому числі й родинні, то на цю працю пішло вісім років. Незважаючи на те, що про Тайну Єлеопомазання було написано велику кількість наукових досліджень, вони здебільшого стосувалися Західної Церкви. Українська Греко-Католицька Церква до сьогодні таких опрацювань не має, а ті, які з’явилися, за своїм матеріалом та обсягом недостатньо висвітлюють згадану тематику. З моменту проголошення Кодексу Канонів Східних Церков, правові норми в ділянці адміністрування Святих Тайн потребують належного дослідження. Тема Тайни Єлеопомазання залишалася немовби недостатньо вивченою. Саме з такої позиції цю проблематику обрав для вивчення.

– Чи серед першоджерел знаходили невідомі для себе речі стосовно Тайни Єлеопомазання?

– Для мене надзвичайно цікавим було досліджувати розвиток Святої Тайни Єлеопомазання Київської Церкви, починаючи від Княжих Уставів святого Володимира і Ярослава Мудрого. Це перші документовані збірники юридичних актів, які врегульовують питання діяльності Церкви у різних площинах – від адміністрування парафій до господарських справ. Кожен священик, уділяючи цю Тайну, користується богослужбовою книгою, яка називається Требником. Тому певну частину дослідження зайняло вивчення історії написання цих богослужбових книг. Велику зацікавленість викликали синоди Церкви, які займалися проблематикою Тайни Єлеопомазання. Таким чином прагнув визначити біблійне, догматичне, літургійне і, найголовніше – канонічне розуміння Святої Тайни Єлеопомазання.

– А тепер детальніше про те, що являє собою Свята Тайна Єлеопомазання?

– Богослов’я Католицької Церкви щодо Тайни Єлеопомазання опирається на біблійний фундамент із Послання святого апостола Якова. Автор подає різні поради щодо християнського способу життя, водночас вказуючи, які норми зобов’язують хворих: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє, і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5,14-15).

Єлеопомазанням називають Святу Тайну, в якій при помазанні тіла освяченим єлеєм на хворого сходить Божа благодать, котра зціляє його тілесні і духовні немочі. Згідно з наукою ІІ Ватиканського Собору, Єлеопомазання членам Христової Церкви пропонується не як останнє помазання, а як можливість призупинення духовного і фізичного вмирання, перехід і повернення до благодатної атмосфери життя Божого Царства. Причиною такого віддалення є людські гріхи, особливо гріхи ненавмисно вчинені. Тайна Єлеопомазання надає для християн, які мають важку хворобу або переживають немічність своєї старості, особливу ласку. Якщо Церква – це Христове Тіло, а кожний християнин – Його жива клітина, включена в єдину систему благодатної життєдіяльності, то гріхи є перепоною на шляху дії Божої благодаті. Таїнство Єлеопомазання прищеплює хворого до благодатної Лози – Господа Ісуса Христа.

– Кому і як часто можна її уділяти?

– У каноні 737 § 1; 738; 739 Кодексу Канонів Східних Церков вказується, що Тайна Єлеопомазання здійснюється над важкохворими особами, які каються у серці. Катехизм УГКЦ вказує, що Єлеопомазання отримує недужий. Святу Тайну Єлеопомазання можна уділяти у двох випадках: при хворобі і в старості.

Єлеопомазання можна також уділити особі, яка піддається хірургічному втручанню. Люди літнього віку також можуть приймати Єлеопомазання. Законодавець подає тільки загальні норми та умови щодо уділення Єлеопомазання. Цю Тайну може прийняти особа, яка досягла володіння розуму.

Часто трапляється ситуація, коли після оздоровлення хвороба знову повертається, або під час хвороби стан здоров’я погіршується. У такому випадку Святу Тайну Єлепомазання слід проводити.

– Чи існують певні застереження щодо уділення цієї Тайни дітям?

– Це питання залишається невизначеним і дискусійним. Церква повчає, що Тайну Єлеопомазання можна уділяти дітям у випадку, коли вони досягнули такого розумового розвитку, при якому ця Тайна може їх скріпити духовно. Тобто від дитини не вимагається богословських знань щодо Святих Таїнств, але вона повинна настільки сприймати реальність, аби виразити акт віри.

Дитина до моменту формування розуму втішається діючою ласкою Хрещення, яке не заплямоване гріхом чи наслідками гріха.

Богослови стверджують, що для дитини достатньо розуміти силу Єлеопомазання у визволенні від хвороби, адже це і є ефектом Тайни – допомогти у боротьбі з хворобою, а дитину не можна позбавляти такої можливості. Навіть якщо вона не настільки розуміє рятівну дію Тайни Єлеопомазання, приймає її «вірою Церкви». Аналогію цього можна знайти при уділенні Святої Тайни Хрещення. Дитина отримує її не завдяки власній вірі, а «вірою батьків» і «вірою Церкви». Церква також не виключає, що при загрозі смерті дитині можна уділити Святу Тайну Єлеопомазання.

– Як відбувається підготовка до прийняття цієї святої Тайни?

– Митрополит Андрей Шептицький звертає увагу душпастирів, аби вони роз’яснювали народу важливість і корисність Таїнства Єлеопомазання: «У поганський спосіб дивиться на світ і людей той, що різних людських і дочасних оглядів не сміє недужому згадати про потребу прийняття того Таїнства. Поганські це поняття, що це Таїнство для вмираючих. Воно є для недужих і є тяжким обов’язком душпастирів так довго цю науку повторяти, як довго лишається поміж християнами хоч би і слід тих поганських понять. Душпастир зобов’язаний під тяжким гріхом про це Таїнство так проповідати, щоб вірні не відчували ніякого страху перед священиком, коли приходить до недужого. Він же ж є лікарем і приносить лік, що, певно, успішніший від усіх людських ліків».

Отож, найкращою підготовкою до Святої Тайни Єлеопомазання є повчання душпастирів. У літургійних приписах Требників вказується, що для цього необхідно: стіл накрити чистою скатертиною, запалити свічку, поставити посуд з пшеницею, куди священик вкладає посудину з єлем. Прийшовши у дім хворого, священик дає хворому цілувати чесний хрест і одразу хрестовидно окроплює освяченою водою оселю і всіх людей, що перебувають у ній. Після цього настає повчання про Святу Тайну Єлеопомазання, та звершується саме Таїнство, починаючи від проказування вступних молитов, освячення єлею та помазування ним хворого. При цьому служитель при Тайні Єлеопомазання богобоязливими та духовними словами мав би потішити і, якщо є достатньо часу, стисло розповісти про силу цього Святого Таїнства, як вказується у Требнику.

– У деяких храмах практикують соборування. Що це таке?

– Відповідь на це запитання є у Катехизмі УГКЦ: Уділення святого Таїнства Єлеопомазання звершують у храмі або там, де перебуває недужий. За спромогою, це Таїнство звершують кілька священиків (згідно з Чином – семеро), що унаочнює молитву всієї Церкви, тому Єлеопомазання називають ще «соборуванням». Щоправда, ці назви часто плутають, вважаючи, що Єлеопомазання є чимось відмінним від соборування. Тому й не дивно, що в парафіях інколи організовується так звані соборування за участю семи священиків, яке уділяється всім присутнім: і хворим, і здоровим.

На сьогодні побутує думка, що Таїнство Єлеопомазання можна приймати і хворим, і здоровим. Перші користають з Таїнства природно, бо є під владою хвороби, а другі – бо мають прагнення духовного оздоровлення та хочуть цим доповнити своє покаяння.

– Чи прощаються гріхи тим, хто приймає цю Тайну?

– Норми Канонічного права зосереджують увагу на тому, що Тайна Єлеопомазання має покаянний характер. Законодавець регламентує, що Тайна Єлеопомазання уділяється тим, які каються у серці. Церква навчає, що Святе Єлеопомазання згладжує легкі гріхи і так звані наслідки гріха, як і важкі гріхи, коли неможливо їх визнати, наприклад, коли людина непритомна, тобто коли хворий не може їх визнати. Від XVII cт. у Церкві розвинулося розуміння, що покаянний характер Тайни Єлеопомазання відіграє особливе значення. Відтак розрізнялося, що той, хто відбуває епітимію (церковне покарання, що накладалося на мирян), не може приймати Святого Єлеопомазання. Тому розуміння і практикування цього Таїнства зводилося до того, що його уділення одночасно відбувалося із останньою сповіддю. Поєднуючи усі практики на основі схоластичної науки, утворилася ще одна версія, що Тайна Єлеопомазання є Тайною вмираючих.

Святе Єлеопомазання є ліком передовсім для душі, понівеченої гріхами. Коли той, хто приймає Єлеопомазання, щиро кається у своїх гріхах, гріх усувається, оскільки ласка не може перебувати з гріхом.

– І на завершення, які рекомендації щодо Тайни Єлеопомазання ви хотіли б оприлюднити для душпастирів?

– У висновках своєї праці я висловив сподівання, що партикулярне законодавство нашої Церкви, керуючись літургійною і канонічною дисципліною, випрацює чітку модель правильних дій. На сьогодні священики повинні керуватися рубриками Требників та приписами загального церковного права.

– Дякую за вичерпні відповіді.

 

розмовляла Надія Шподарунок