Газета "БОЖИЙ СІЯЧ"
Читаючи Святе Письмо
№ 4-2012 - Благодатна роса неба
Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками. Лк. 1, 28
Не земний цар, король або якийсь могутній володар зсилає нині свого посланця, а Всемогутній Бог, що визначив дорогу незчисленним зорям, якого слухає небо і земля, відчиняє сьогодні небозвід і посилає свого архангела Гавриїла на землю. Куди спішить той божественний посланець? Може, до царської палати в Єрусалимі? Може, спрямував свій політ до великого, багатолюдного Вавилону, де серед розпусти, гріха та багатства, наче в казані, вирує людське життя? А можливо, архангел Гавриїл затримається у золотих палатах римських імператорів, що своїми легіонами завоювали тогочасний світ? Ні! Божий посланець з благою вісткою летить з неба до невеликого ізраїльського містечка Назарету, де бідна, призабута людьми дівчина Марія проводить дні свого життя у молитві та роздумуванні про Бога. «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою», - цими словами вітає Марію ангел та передрікає, що вона стане Матір’ю Спасителя.
Святкуємо дорогу кожному християнському серцю пам’ятку цього великого післанництва, з усією душею благословимо святу хвилю Благовіщення, бо з нею спала з неба перша краплина роси Божого милосердя на цю долину сліз та болю. Тією святою новиною втішилася не тільки Марія, нею зраділа уся земля, бо Той, що мав народитися з Пречистої, буде Спасителем, зітре голову диявола, переможе та знищить пекло. Чи за це велике диво та ласку ми не повинні дякувати Богові, а Пречисту величати, бо ж Вона стала Матір’ю нашого спасіння, насолодою нашого життя? Пречиста не забуває нас і сьогодні, вона на всі віки стала заступницею перед Богом грішних та Матір’ю милосердя, навертаючи своїми молитвами не одного безбожника на дорогу Божого закону.
Я не в силі навести велику кількість прикладів зібраних у тому, що Пречиста заступається перед Богом за грішників. Довгих сімнадцять років Марія Єгипетська жила у грісі, втративши сором, страх Божий та голос совісті і аж тоді навернулася до Бога, коли Богородиця подала їй свою руку допомоги. За часів Папи Григорія Великого у Римі почалася страшна пошесть, яка щоденно забирала тисячі життів. Найвідоміші лікарі не могли нічим зарадити нещасним. Тільки тоді, коли Папа своїми молитвами звернувся до Божої Матері та наказав ікону Богородиці, намальовану рукою святого євангелиста Луки, під побожні піснеспіви носити вулицями міста і гаряче усім молитися до Пречистої, пошесть відступила.
А пригадаймо про опіку Пречистої над нашим народом. Коли б уміли говорити розкинені по нашім краю кургани і могили, коли б обізвалися старенькі церковці, вони розповіли б нам, як Богоматір опікувалася українським народом під час татарських та монгольських набігів. У першій половині ХVІІ століття козаки під проводом Петра Конашевича Сагайдачного, помолившись до Пречистої, тихцем наїхали на турецьке місто Кафу і звільнили кілька десятків тисяч християнських бранців з бусурманської неволі.
А нині, в часи неспокою, незгоди народів, загального зубожіння, очорнення, панування крутійства та нещирості, чи залишить Богоматір без опіки, захисту та свого заступництва український народ, що так щиро до Неї молиться побожно? Може, перестане за нас заступатися перед справедливим Богом? Дорогі, брати і сестри, добра матір тим більше любить свою дитину, чим більше ця дитина терпить, а в нещасті чи хворобі не відступає від неї. Вірмо щиро, що Пречиста заступається перед Богом за український народ.
№ 3-2012 - Просімо у Господа мудрості
Зволь нам, щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі. Ісус же сказав їм: Не знаєте чого просите. Мр. 10, 37-38
Мудро поступив цар Соломон, коли одного разу уві сні йому з’явився Господь і сказав: «Проси в мене чого лише хочеш». Він довго не роздумував і не просив нічого, крім мудрості, аби міг совісно виконувати свої царські обов’язки. Таке прохання сподобалося Богові, тому Він сказав Соломонові: «Тому що ти не просив Мене про те, що інші просять – довгого віку, багатства, слави, погибелі ворогів, а бажав речі справді тобі потрібної, то буде за твоєю волею: не було і не буде від тебе мудрішого між людьми, а крім того, дам тобі і все те, про що ти не просив – довголіття, багатство, славу». І дійсно, Господь обдарував Соломона не лише премудрістю, але й усіма іншими дарами. Чому, бо знав про що має молитися. Однак не так мудро, як Соломон, пізніше вчинили два Христових учні – Яків та Іван. Про це нам розповідає Святе Євангеліє. Спаситель передбачив усі болі та зневаги, які Йому доведеться перетерпіти, а вони вимагають від Нього найвищої почесті та радості, просять свого Учителя, щоб їх без усякої заслуги посадив найближче до себе у своєму царстві. Тому не тільки не вислуховує їх Христос, але й картає: «Не знаєте, чого просите». Місце у Моєму царстві можете заслужити лише добрими справами і з волі Мого Отця. Тому, перш ніж приклоняти коліна перед Божою могутністю, мусимо знати, про що можемо просити Владику світу. Аби нас не стосувалися слова Спасителя «не знаєте чого просите» і молитва приносила нам користь, застановімося над такими речами.
«У Бога все можливо». Він на небі і на землі усе, що захотів сотворив. «Спогляне Він на землю і вона стрясається, торкнеться гір, і вони димують» (Пс. 104, 32). У Нього всяке диво - звичайна річ. У Його руках усяка влада й сила, але, з іншого боку, не зробить Він нічого такого, щоб суперечило Його безконечній мудрості, справедливості, святості, доброті та іншим Його властивостям.
Тому, хто просить Господа про речі, які суперечать його принципам, той не знає, про що просить, той не може бути вислуханим. Тому не годиться християнинові на кожному кроці вимагати від Бога див. Всевишній творить їх, але лише тоді, коли уклад звичайного порядку речей того вимагає, переважно це справи утвердження у вірі. Але хто вимагає дива зі звичайної цікавості або для якогось світського інтересу, з ним чинить Всевишній так, як колись з Іродом, не промовивши жодного слова. Подібно було тоді, коли Ісуса, який постив, спокушав диявол, кажучи: «Якщо Ти син Божий, то переміни цей камінь на хліб». Без усякого сумніву Господь міг це зробити, однак Він не прагнув хизуватися перед дияволом. Тому відганяє його Ісус словами Святого Письма: «Не єдиним хлібом живе людина» і «Не будеш спокушати Господа твого». Отож і ми пам’ятаймо, що не годиться спокушати надзвичайну силу Божу, бо не Господь є нашим слугою, а ми є слугами Божими.
Ми також не маємо просити у молитві про те, чого не заслужили і не варті, оскільки це найвища справедливість, що Бог дає кожному згідно з його заслугами. Даремно просить нероба Господа про достаток і вигідне життя, бо написано: «В поті лиця твого будеш їсти хліб твій». Хто не працює, той не їсть, тому взивай, людино, Бога, але рук докладай і тоді отримаєш заплату за свою працю.
Так само не лише просімо, а докладаймо всіх зусиль для осягнення нашого найбільшого добра, вічного спасіння.
