Скарб віри, що передається від серця до серця

soborЦьогорічна загальнонаціональна проща до «Зарваниці» вже стала історією. І не просто черговою галочкою у ланцюгу добрих справ для багатьох ревних християн, бо, можливо, дехто так і трактує подібні події у своєму житті. Особисто для мене, а перші мої прощі до цього Марійського центру відбулися ще у далекому дитинстві, в часи підпіллі, і сьогодні викликають щемкі спогади. Цьогорічне паломництво зумовило почуття вдячності Всевишньому за те, що належу саме до УГКЦ, спадкоємниці Володимирового хрещення; що могла молитовно від імені своїх батьків, бабусь та дідусів, а саме вони навчали, що віра це те, що передається від серця до серця, і на цьому наголошував Глава нашої Церкви блаженніший Святослав, подякувати Всевишньому. Повірте, висвітлювати з року в рік, здавалося б, подібні за своєю суттю та формою заходи не так й просто. Тож цьогоріч вирішила висловити свої міркування безпосередньо, через призму того, що просто лягло на серце.

Динаміка сучасного життя позбавляє людину можливості повноцінного спілкування з Всевишнім. Навіть систематично відвідуючи церкву, ми не завжди встигаємо за час Богослужінь очистити свій розум від суєти буденних клопотів і налаштуватися на діалог з Господом, сприйняття Його одкровень, ласк і благодатей. Саме тому   ми здійснюємо прощі.

Прекрасне пояснення терміну «паломник» знаходимо в українській мові, - «прочанин», що означає «ходити на прощу» - шукати прощення гріхів, йдучи з молитвою до святих місць. Людська віра і життя, вочевидь, є невід’ємними від паломництва. Це об’єктивна реальність закладена в людині Творцем – прагнення пошуку шляхів пізнання Бога! Є в людині щось таке, що змушує її зрушити з місця і прямувати туди, де скороминуща буденність схиляється перед очевидністю вічності; де до цієї вічності можна доторкнутися серцем і прикластися устами.

Паломництво символізує шлях людини до Бога, духовного просвітлення, Царства Небесного. І здолати цей шлях можна тільки вирушивши ним… А цьогоріч цим шляхом прямували десятки тисяч прочан. Лише Богу відомо, що спонукало цих людей - малих, юних і вже у поважному віці - покинути зону комфорту і вирушити до дому Пресвятої Богородиці у чудотворній Зарваниці. У Її стіп, хоч на деякий час, усі стали рівними - селяни, підприємці, студенти, представники влади, заробітчани, єпископи, воїни, матері загиблих на війні, і навіть Президент України, люди з різних континентів, представники інших конфесій, незважаючи на рясний дощ, спільно творили молитву прослави і підносили свої серця до небес з проханнями про мир та спокій на рідній землі. А хіба не особливою благодаттю, доторком до прекрасного і вічного були з нічим незрівнянні пережиття єднання тисяч сердець у Євхаристійній Трапезі, де сам Христос робив нас причасниками свого Божественного бенкету, а піднесення, невимовний злет душі під час походу зі свічками, духовно-мистецька програма для молоді і щира й відверта зустріч юних зі своїм Патріархом, який так тонко відчуває сучасні переживання молодих християн і разом з ними намагається знайти шляхи вирішення насущних проблем.

nshПроща стала своєрідним майданчиком, на якому я могла зустрітися і поспілкуватися з дорогими для мене по духу людьми, відчути, що попри щоденну метушню, проблеми, пошуки і сумніви Господь чуває наді мною. І це не лише моє особисте відчуття. Навіть Президент України Петро Порошенко, котрий уперше відвідав Зарваницю, сказав: «І я, православний українець, почуваюся тут, серед вас, надзвичайно затишно».

На думку багатьох, цьогорічна проща була особливою, несуєтливою, спокійною і молитовною. Навіть дощ, що так рясно окропив прочан, за словами блаженнішого Святослава, ніби наповнив кожного із нас особливою ласкою Божою, яку маємо поширювати світом, ділячись з усіма благодаттю і скарбом віри, яка уже понад тисячу років передається з покоління в покоління, від серця до серця.

 

Надія ШПОДАРУНОК

Публікації

5a9s
14 травня 2019

Виконаймо наш святий обов'язок

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ
voskres
02 травня 2019

Співаймо пісню перемоги

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ
prosty
12 березня 2019

Щоб сонце сходило на всіх

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ
rjfh6
15 лютого 2019

Щоб духом прийти до храму

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ