Святий Дух наповняє нас безмежною радістю

SDРоздумуючи над подією Зіслання Святого Духа на апостолів, яку ми урочисто відзначаємо у завтрашню неділю, немає потреби розповідати про те, як це небесне явище відбувалося, оскільки ви, дорогі друзі, з багатьох джерел, у тому числі із проповідей священиків, знаєте історію цього свята. Тож відразу перейдемо до суті справи, тобто спробуємо заглибитися у його богословський, духовний аспекти. Іншими словами, з’ясувати, ким є і що дає Святий Дух кожному із нас.

У Старому Заповіті поняття Духу визначено терміном «Руаг», що дослівно означає подих, хоча у єврейській мові це слово має кілька значень: дух, дихання, вітер, а також і Податель життя. Якщо говорити про біблійне окреслення Святого Духа, то вперше цей термін зустрічається у книзі Буття, у якій сказано, що на початку створення світу «Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут 1,2). Пророк Ісая характеризує «Дух Господній», як «дух мудрості й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього» (Іс 11,2). Дух Господній говорить вустами пророків (2 Сам 23,2).

А тепер погляньмо, як об’явлення Святого Духа подається у Новому Завіті. Згадаймо: від Святого Духа Діва Марія зачала Ісуса Христа (Мт 1,18, Лк 1,35). Святий Дух зійшов із небес у вигляді голуба під час хрещення Ісуса на Йордані (Мр 1,10). У день П'ятидесятниці Святим Духом «сповнилися» апостоли (Дії 2,4, Дії 7,55) Святий Дух говорить вустами пророків (Дії 4,25).

Після цього біблійного екскурсу, в якому позначено ті місця Святого Письма, у котрих говориться про Святого Духа, настав час, щоби з’ясувати, ким є третя Божа особа для нас, християн. Що дає нам Святий Дух, як допомагає у нашому житті? З катехизму нам відомо, що є сім дарів Святого Духа (мудрість, розум, рада,мужність, знання, побожність, страх Божий) і дев’ять плодів (любов, радість, мир (спокій), терпеливість, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість). За елементарною логікою стає зрозумілим: якщо нам Господь дав ці небесні дари, то ми повинні їх гідно використовувати, розвивати, помножувати. Тим більше, що колись, у вічності, зокрема під час Страшного суду, Він про це нас запитає. Чудовою ілюстрацією цього своєрідного звіту про отримані Божі дари є притча про таланти: хтось використав, зреалізував подарований паном талант, а хтось – ні. Навпаки – закопав його, тобто втратив, розтринькав.

Сьогодні, так урочисто святкуючи подію Зіслання Святого Духа, ми повинні запитати себе: а як я виглядаю в цьому плані? У Святій Тайні Хрещення я отримав освячуючу ласку, яка конче для спасіння потрібна. У Миропомазанні на мене, як і на апостолів, зійшов Святий Дух, з усіма Своїми дарами, які я повинен перетворити у гідні плоди. З’ясуймо для себе, чи виплекав я у своєму серці правдиву любов до люблячого і милосердного Бога, до ближнього свого? Чи наповнюю себе духовною радістю, душевним миром, справжньою, а не формальною, показовою вірою? Подумаймо, скільки-то разів ми були нетерпеливими, немилосердними, непоміркованими, злими і ненависними, а, отже – нелагідними, неввічливими.

Однак не забуваймо, що Христос знає про ці наші недосконалості і хоче допомогти нам їх подолати. Яким чином? – запитаєте ви. Тільки через благодать Святого Духа, яка просвітлює наш розум, оновляє серце, поглиблює і вдосконалює нашу віру, відкриває внутрішній зір. Людина, на яку зійшла ця небесна ласка, стає зовсім іншою, вона повністю змінюється, стає розсудливою, стриманою, покірною, тихою і лагідною, радісною і щасливою. Ось як про цей благодатний стан пише преподобний Серафим Саровський: «Коли Дух Божий сходить на людину і огортає її повнотою своєї присутності, тоді людська душа переповнюється радістю невимовною, бо Святий Дух сповнює радістю все, до чого Він доторкається…»

Таким чином, стає очевидним, що ці високі дари походять від Святого Духа, через Його щедру благодать. Однак з цього приводу виникає ще одне важливе запитання: «Що потрібно робити для того, аби здобути цей великий «Дар з висоти»? Як зберегти Його у своєму серці, щоб Він постійно перебував із нами?» Як на мене, то дуже глибоку і зрозумілу відповідь щодо цього дає нам святий Антоній Великий: «Якщо ви хочете отримати Святого Духа так, щоб Він перебував у вас повіки, то принесіть у жертву Богові тіло своє, старайтеся набути смирення серця свого, день і ніч підносьте помисли свої на Небо і шукайте цього вогненного Духа чистотою серця свого. Тоді й ви отримаєте Його».

І насамкінець про ще одне – дуже важливе. Пам’ятаймо, що Дух Святий ніколи не зійде у людське серце, у якому панують злоба, ненависть до ближнього, суєта, світовий гамір, гонитва за мамоною, неспокій… Навпаки – Дух Святий прийде до нашої душі тоді, коли вона буде сповнена миром і спокоєм, добротою і лагідністю, любов’ю і милосердям, покорою і смиренням. Звичайно, такого душевного стану досягнути нелегко, але завдяки вірі і надії на Господа Бога, покірності і щирій молитві ми зможемо здобути це духовне багатство.

Хочу завершити свої святкові роздуми молитвою, яку проказуємо на кожній Утрені: «Просвіти, Господи, наші духовні очі, щоб ми не заснули в гріхах на смерть. Віджени всяку мряку від сердець наших, даруй нам сонце правди і охорони життя наше знаменням і печаттю Святого Духа». А до всіх вас, дорогі друзі, у тому числі й до себе, звертаюся словами святого апостола Павла: «Не засмучуйте Святого Духа, що ним ви назнаменовані на день відкуплення!» Еф 4,30).

 

о. Орест ГЛУБІШ

Публікації

f39262a825
04 вересня 2018

Одягнімося у світлі ризи

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ
sobor
17 липня 2018

Скарб віри, що передається від серця до серця

in Духовні роздуми by Прес-секретар
prytchi
29 червня 2018

Збудити вогонь у людських серцях

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш
ow 002
25 червня 2018

Не втікаймо в печерну глухомань

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш