Чи маємо у серці пахуче миро?

5925.b6551dc87f583abbfeb124663ae904a2568Сьогоднішню розмову з вами, дорогі друзі, хочу побудувати на основі євангельської розповіді про жінок-мироносиць, які після смерті Ісуса Христа у неділю вранці ішли, щоб намастити Його тіло пахучим миром.
А тепер поставимо запитання і відразу ж спробуємо давати на нього відповідь: яке духовне повчання дають нам ці побожні, скромні, хоча сміливі й мужні жінки? Усе те, що відбувається з нами під час Христового Воскресіння було особливим, навіть дивовижним. У цих незвичайних дійствах закладено глибокий зміст. Жінки-мироносиці йшли до Ісусового гробу, щоби, як здавалося б на перший погляд, зробити елементарне – виконати певний обряд, намастити тіло померлого Ісуса пахучими олійками. Першим уроком для нас є те, що жінки-мироносиці не побоялися здійснити помазання Христового тіла. По-друге, вони хоч і мали деяке побоювання від того, хто їм відвалить камінь від гробу, але твердо вірили, що таки виконають цю останню послугу померлому Ісусові. У вдячність за це отримали велику нагороду – першими побачили світлоносного ангела і почули ці радісні слова: «Ви шукаєте Ісуса розп’ятого? Його немає тут. Він воскрес!»
Що ми знаходимо повчального для нас у вчинку цих побожних і сміливих жінок? Як уже говорив, їх тверда і непохитна віра у Господа нашого Ісуса Христа, у Його славне Воскресіння. Уміння подолати сумніви, адже й справді переживали, хто їм відвалить важкий камінь. І особливо – велика і щира любов до Спасителя.
Варто запитати себе: чи є у нас така віра, справжня любов ? Якщо немає, то ми повинні вчитися у жінок-мироносиць. Але це ще не все. Прошу вас, дорогі брати і сестри, задуматися над таким важливим моментом. У цьому помазанні пахучими олійками (хоч самого обряду з відповідних причин не відбулося, оскільки Ісусового тіла у гробі вони не застали) я вбачаю такий важливий підтекст: жінки-мироносиці символізують і нас з вами. Подумаймо, чи по-перше, ми кожної неділі йдемо до Святого Храму, а, отже, до Ісуса, до його гробу, щоб намастити пахучим миром Христове тіло? Адже, як знаємо, під час Божественної Літургії відбувається все: і Різдво, і проповідування Святого Євангелія, і засудження, терпіння, і смерть, і Воскресіння; там є і Христові ясла, і Вифлеємська зірка, і пелени, і Голгота, і хрест, і Його гріб.
Другий важливий аспект, над яким прошу поміркувати: чи й справді кожен із нас має у руках, а точніше у своєму серці «пахучі олійки»? Ви розумієте, що у цьому порівнянні я використав деяку духовну образність , однак запитаймо себе: що несемо кожної неділі чи свята до Христа? «Пахуче миро» – тобто щиру молитву, покору, смирення, чистоту серця, любов до ближнього, до брата, сестри, чоловіка, дружини, дітей, сусіда, співпрацівника, а чи навпаки – замість цих «пахощів» ми, ідучи до Христового храму, взяли зміїну отруту: гнів, злобу, гордість, зверхність, обмову, нечистоту, пияцтво і з цим «добром» пішли до храму, а, отже, до Христа, попередньо не висповідавшись або хоч у думці щиро не розкаявшись у своїх гріхах.
І насамкінець хочу сказати про ще одне дуже важливе щодо нашої віри у Воскресіння Христове в контексті Святого Євангелія, яке сьогодні, у неділю мироносиць, будемо читати і слухати під час Божественної Літургії. Зокрема через призму урочистого повідомлення ангела жінкам-мироносицям. Пригадаймо собі ще раз ці слова: «Ви шукаєте Ісуса Назарянина розп’ятого? Він воскрес, Його нема тут…» (Мк 16,6).
Що для нас означають ці слова і чого маємо від них повчитися? Річ у тім, що сьогодні багато християн ще живуть так, немов би й не вірять у це спасенне Воскресіння. Не чують радісного для нас вигуку: «Його немає тут, Він воскрес!» Або ж просто не розуміють його суті, не можуть з’ясувати повчального змісту. Що маю на увазі конкретно, – запитаєте ви? А те, що багато людей своїм грішним життям, своїми сумнівами, зневірою, безнадією заперечують Христове Воскресіння. Погрузнувши у прагматизмі, черствості, злобі, ненависті, розкошах, пияцтві, розпусті, накопиченні багатств, чимало з них наче не вірять, що колись прийде смерть і все це вони залишать. Зрештою, саме у цих словах ангела: «Його немає тут» закладено мудру божественну філософію. Тобто ви шукаєте Його у цій житейській суєті, у гонитві за примарами: почестями, славою, вивищенням над іншими, але ж Його немає тут.
І ще про одне дуже важливе: жінки-мироносиці ішли до Ісусового гробу з надією, що вони виконають свій святий обов’язок. У нас часто трапляється так, що ми втрачаємо надію на краще, на добрі зміни, впадаємо у смуток, пригніченість, навіть у розпач. Дуже повчально і по-християнськи оптимістично говориться про це у великодньому числі католицького журналу «Слово між нами». «Буває, що сумні події нашого минулого забирають у нас надію. Нам здається, що багато втрачено, і змінити вже нічого не можна. Втрачено нами самими і тими, хто нас оточував і оточує. Можливо, батьки, як вам здається, не додали вам любові, не розгледіли ваших талантів, відговорили від того, щоб поєднати життя з тією чи іншою людиною тощо. Можливо, ви самі наламали дров у своєму житті і тепер пожинаєте плоди. Ось і закрадається у серце безнадія, і затьмарюється ваше теперішнє…
Коли ж ви сповнені надії, майбутнє виглядає захопливим і багато обіцяючим. Щоб там не було, ви прагнете йти вперед і оглядаєтеся на своє минуле з почуттям подяки як за все добре, так і за всі випробування, які вас сформували. Без надії неможливо побачити Божу руку в усьому, що відбулося в нашому житті, - те, як Бог перебував з нами, благословляючи і підтримуючи і в сприятливий, у в тяжкий час. Якщо у нас немає надії, то ми схильні зосереджуватися лише на негативних аспектах нашого минулого, не помічаючи Божої вірності та обітниці завжди бути з нами».
Просімо, дорогі брати і сестри, у Воскреслого Христа благодаті Святого Духа, щоби просвітив наш розум, очистив серця, допоміг побачити себе у світлі цієї події, збагнути свою роль, виробити гідне життєве кредо.

 о. Орест Глубіш

Публікації

prytchi
29 червня 2018

Збудити вогонь у людських серцях

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш
ow 002
25 червня 2018

Не втікаймо в печерну глухомань

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш
SD
27 травня 2018

Святий Дух наповняє нас безмежною радістю

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш
pokruvalo
19 травня 2018

Вірою зніміть темне покривало

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш