Щоб духом прийти до храму

1518643643 9715Сьогодні ми відзначали ще одне велике християнське свято - Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Не маючи можливості роздумати з вами, дорогі друзі, про цю подію напередодні свята, хочу в цей вечір запропонувати деякі свої міркування про його духовну сутність. Ми уже знаємо, що слово «стрітення» означає - зустріч. У контексті цього свята - зустріч незвичайну, особливу, оскільки праведний Симеон і пророчиця Анна зустрілися з Ісусом, якого на сороковий день після народження Пречиста Діва Марія зі святим Йосифом принесла до храму, щоб здійснити відповідний обряд. А тепер прошу вас уважно подумати ось над чим. Скільки-то в нашому житті було, є і, очевидно, ще буде тих зустрічей, своєрідних «стрітень». Ми зустрічаємося з рідними, друзями, знайомими, сусідами, колегами по праці… Однак ця зустріч, про яку йдеться у Євангелії святого апостола і євангелиста Луки, є особливою, бо це стріча не з друзями, не з рідними чи знайомими, а з Богом. Уявляєте: з Богом! З нашим Господом Ісусом Христом!

Дуже важливим, повчальним і головне - радісним для нас, християн, є те, що свято Стрітення нагадує нам не тільки про зустріч з Ісусом праведного Симеона, який взяв його на руки, але й кожного з нас. Ось гляньте або радше скажіть, будь ласка, де Симеон і пророчиця Анна зустріли Спасителя? Правильно: у святині, а точніше - при вході у Єрусалимський храм! А тепер проведімо аналогію від тих давніх часів до сьогоднішнього дня, до себе, до нас, християн ХХІ століття. Так ось: для кожного християнина ця стріча з Христом відбувається передусім у святій тайні Хрещення, коли ми вперше у житті прийняли Його до свого серця, ставши дітьми Божими. Зрештою, у тому, що хресні батьки приносять дітей чи й приводять уже дорослих (бо є і такі випадки) до церкви, це і є певна аналогія з принесенням Пречистою Дівою Марією і святим Йосифом Ісуса до святині. Вони виконували відповідний обряд: сороковий день після народження Спасителя – це час, коли за Законом мати повинна була через пожертвування очистити себе і водночас пожертвувати свого первістка Богові. Ми теж здійснюємо певний обряд, але вже інший – новозавітній. Тримаючи під час Хрещення дитину, у відповідний момент здійснення цього обряду, зокрема під час потрійного занурення чи зливання води на голову охрещуваного і проказування слів „хрещається раб Божий чи раба Божа (ім’я) в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, амінь”, священик, немов праведний Симеон, бере дитину на руки і урочисто проказує дуже важливі слова: „Одягається раб Божий (ім’я) в ризу правди в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа”.

А тепер ідемо далі. Після цієї першої зустрічі з Христом у храмі, маємо благодатну можливість зустрічати Його дуже часто. Прошу собі запам’ятати: скільки разів ми буваємо у церкві, стільки ж і зустрічаємося з Христом, а, отже, відтворюємо епізод цього давнього Стрітення. Найперше, звичайно, у святих тайнах Сповіді, Причастя, Подружжя, духовні особи - у тайні Священства. Але не тільки! Бо крім того, наше Стрітення з Ісусом відбувається під час Божественної Літургії, у якій переживаємо і пропускаємо крізь серце всі епізоди Христового життя: Різдва, Його страждань, Хресної смерті, Воскресіння, Вознесіння на Небо. Однак найважливішим і найрадіснішим для нас є те, що ми можемо зустрічати і навіть брати на руки свого серця Христа щоденно, щохвилинно. Як? - запитаєте ви. Дуже просто: ця зустріч з Христом відбувається під час молитви, а її, як відомо, можемо посилати своєму Спасителеві кожної миті і в будь-якому місці.

Дуже шкода, що багато людей з різних причин: невірства, нехоті, лінивства, на жаль, ігнорують цим незвичайним Стрітенням, цією важливою і дуже потрібною зустріччю з Христом. Очевидно, поки що вони не здатні зрозуміти і відчути велику потребу і духовну силу від цієї благодатної стрічі з Богом. Бо, скажіть, будь ласка, що заважає багатьом із нас приходити на цю зустріч? І дуже щасливими є ті люди, які не ігнорують особистим стрітенням із Богом, оскільки у наших храмах власне й відбувається це дивне і так потрібне для нашого духовного зростання стрітення. Воно проявляється у всьому: в елементах Служби Божої, у виголошеннях священика, в ектеніях, у його „тихих” молитвах, якими ієрей молиться під час Літургії, у співі хору, дяка, у тропарях, у кондаках. Навіть у тому, коли ви цілуєте образок, покладений у день свята на тетраподі, на якому зображено сцену Стрітенської події. Як не дивно це звучить, але якщо ми з твердою вірою і надією будемо відзначати це свято, то й справді відчуємо себе зараз у тому далекому Єрусалимському храмі, стоятимемо біля святого Йосифа та Марії, праведного Симеона і пророчиці Анни, бо наша церква у цю благословенну мить стає праобразом Єрусалимської святині.

Святий апостол Лука говорить, що „він (тобто Симеон) Духом прийшов у храм” (Лк 2, 27). Думаю, що ви, дорогі читачі, здогадуєтеся, чому саме я використав цю євангельську фразу. Ми зможемо відчути себе не лише сьогодні, але й у подальшому житті і в ролі праведного Симеона, і в ролі пророчиці Анни, і навіть серцем взяти Дитя-Ісуса на руки, коли до свого храму прийдемо Духом. А тепер з’ясуємо разом, що це означає „Духом прийти до храму”? Це не що інше, як прийти до святині не тільки у гарному святковому одязі (це закономірно), але й у не менш чистому і акуратному одязі нашої душі. Тобто прийти очищеним у Святій Сповіді або принаймні бути щиро розкаяним за допущені гріхи - недобрі вчинки, слова, думки, почуття, бажання… Прийти до храму не у фарисейській „заквасці”, не у гордому самовихвалянні, а у митаревій покорі, смиренні, осуджуванні самого себе, в об’єктивному баченні своєї негідності, слабкості, нікчемності. Щось на кшталт того, як говорив Бог до Мойсея: „Скинь взуття своє, бо місце, на якому стоїш, - святе”. Так само й нам (і не лише у день Стрітення, а й щонеділі чи свята, взагалі у своєму житті) потрібно постійно знімати брудне взуття нашої гріховності, зокрема зарозумілості, злоби, ненависті, осудження ближніх; взуття пияцтва, нечистоти, скупості, прагнення надмірних багатств і розкошів, щоби, як праведний Симеон чи пророчиця Анна, „Духом стояти у храмі”.

 

о. Орест ГЛУБІШ

Публікації

prytchi
29 червня 2018

Збудити вогонь у людських серцях

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш
ow 002
25 червня 2018

Не втікаймо в печерну глухомань

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш
SD
27 травня 2018

Святий Дух наповняє нас безмежною радістю

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш
pokruvalo
19 травня 2018

Вірою зніміть темне покривало

in Духовні роздуми by о. Орест Глубіш