Вони захищають гідність народу

maydanНавіть не віриться, але це справді так: від того незвичайного часу, від цих, без перебільшення скажемо, буремних днів, коли ми всі змінилися, стали іншими, серйознішими, просвітленішими, минає рік. Уже цілий рік ми живемо немовби в іншій епосі, в протилежному, до цього часу не властивому нам вимірі. Після Революції гідності багатьом із наших співвітчизників нарешті відкрилися очі і вони по-справжньому глянули на себе і на все, що навколо них відбувається. Протягом цих 23-х років українське суспільство перебувало в стані якоїсь незрозумілої і водночас  немовби властивої нам, одуреним, окраденим можновладцями, реальності. Наче якесь некероване стадо ми танцювали під музику сліпих духовно і деградованих морально «музикантів», які цинічно і бездарно заколисували нас своєю нікчемною грою.

Хто б міг повірити, що мітингуючі студенти, які вийшли на Майдан Незалежності аби висловити свій протест за непідписання владою європейських угод, стануть потужним каталізатором величезного вибуху, який розніс у пух і прах не тільки попередню недолугу владу, але й усе, що лише пов’язане з її діяльністю. Цей вибух, як і майданівський вогонь, сьогодні перекинувся на південно-східні території України, хоч, на жаль, набув дещо іншого забарвлення. А точніше – він розпалив несприйняття деякими тутешніми вороже налаштованими до всього українського елементами, цього незворотнього процесу перемін, національного відродження і визволення. Саме тому вони, заручившись підмогою ворожого до України путінського режиму, виступили і розпалили кровопролитну війну проти свого ж народу, проти нашої волі і незалежності. Світло національного оновлення таким людям не підходить. Для них набагато краще і вигідніше сидіти в темряві брехні і безпросвітності, ненависті і злоби до всьго українського і прогресивного.

Наш відомий поет Дмитро Павличко  в одному із своїх віршів писав: «Дай нам силу ідолів знімати з п’єдесталів чорної олжі, бурити казарми й каземати, де виймають душу із душі». А закінчує поет своє звернення до нашого національного генія Тараса Шевченка ось таким закликом: «Потурнацький безголовий мотлох на вогнях оновлення спали!»

Віриться, що цей вогонь оновлення, який розгорівся на київському Майдані, будучи освяченим невинною кров’ю героїв Небесної сотні, і сьогодні спалить увесь потурнацький та окупантський мотлох. Лише тоді настане час правдивого національного відродження. Ми переконані, що Господь допоможе нам у цій святій справі, бо українське військо, його мужні воїни-патріоти захищають не лише свою батьківщину, відвойовують не тільки південно-східні терени України, а й новий спосіб життя, нове мислення і бачення світу. Вони ведуть героїчну боротьбу за свободу, справедливість і гідність нашого народу. Захищають свій вибір, який так лякає ворогів України, і особливо російських окупантів. Але повороту назад немає, бо в Святому Євангелії, яке читаємо під час Йорданських свят, написано і про нас: «Народ, що сидів у темряві, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерті, зійшло їм Світло»(Мт. 4,16).

 

о. Орест Глубіш

 

Публікації

5a9s
14 травня 2019

Виконаймо наш святий обов'язок

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ
voskres
02 травня 2019

Співаймо пісню перемоги

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ
prosty
12 березня 2019

Щоб сонце сходило на всіх

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ
rjfh6
15 лютого 2019

Щоб духом прийти до храму

in Духовні роздуми by о. Орест ГЛУБІШ