Коли людина втрачає людяність
Тема, яку піднімаємо на цій тематичній сторінці, стосується насильства. І хоч вона до певної міри «незручна», однак проблема набула статусу епідемії і не лише в українському суспільстві. Саме тому розглянемо деякі її аспекти.
Від часів Каїна й Авеля людство пережило не одне братовбивство, не одну смерть дитини від рук батька й матері, не одну смерть батьків від рук дітей. Корені сучасного насильства психологи вбачають у тому, що соціальне життя проходить в умовах жорстокої та насильницької регламентації. Прояви насильства спрямовані на демонстрацію власної сили, свого контролю над жертвою. Саме так кривдник намагається вирішити особисті проблеми, замінивши контроль над своїм внутрішнім світом і своєю життєвою позицією контролем над іншою людиною. Отож, агресію викликають почуття власної безпорадності, незахищеності та невпевненості в собі.
Кожен з нас хоч раз у своєму житті бачив кущ або деревце з надламаною гілочкою? Уявімо собі, що те деревце - це людство, а надламана гілочка – окремий народ. Або так: деревце – то народ, а гілочка – людина. Уявімо менш глобально: деревце – людина, а гілочка – це якийсь день у житті, коли над нею було скоєно насильство.
Насильство широко розповсюджено в нашому буденному житті. Воно стало настільки звичним, що ми часто і не вважаємо його насильством; ми бачимо в засобах масової інформації, в кінотеатрах, на банерах, в мережі Інтернет і вже відносимося до нього спокійно, дехто навіть вважає, що це норма.
В. Даль термін «насильство» трактує як «примус, неволя, потреба, силування, сором’язлива дія, образливе, незаконне і свавільне».
Насильством наповнені всі сфери людського буття: політичне, економічне, духовне та сімейно-побутове. Воно має вираження у війнах, убивствах, знеціненні життя, пануванні таких явищ, як: антигуманність, агресія, жорстокість. Із розвитком цивілізації його прояви не лише не зменшилися, а й набули катастрофічних розмірів. Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве не нормою життя людей. Племена і народи знищувалися в усі часи, як у стародавні, так і нинішні. Проблема безпеки людського життя, її ментальних, соціальних і духовних надбань завжди є насущною і важливою.
Сталий людський розвиток передбачає економічний, соціальний, культурний, духовний зріст, гуманізацію менталітету громадян і збагачення позитивного загальнолюдського досвіду. Терпимість суспільства до різних насильств уповільнює рух людства до створення цивілізованого суспільства. Україна, як і більшість країн світу, переживає появу негативних соціальних процесів, які супроводжуються значними кризовими змінами у суспільстві. А це негативно впливає на життя пересічних громадян, які щодня терплять від насильства вдома, на роботі і просто на вулиці… Такі тривожні симптоми мають занепокоїти кожного, бо коли зникає людське в людині, то це ознака, що цивілізація стоїть на грані самознищення. А це вже серйозніше, ніж пророцтва племені Майя і загроза зіткнення метеориту із Землею. Може статися так, що Боже творіння, втративши образ Творця, безславно закінчить своє існування.