Субота, 23 жовтня 2021

Головні критерії оцінки характеру і способу діяння деструктивних груп, у тому числі псевдо-релігійних рухів

БЮРО КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПСТВА УГКЦ

У СПРАВАХ НОВІТНІХ РЕЛІГІЙНИХ РУХІВ І СЕКТ

79000 м. Львів, Площа Святого Юра 5;  Whatsapp +48 724 337 797

   -----------------------------------------------------------------------------------------------------

03.08.2021  р

Головні критерії оцінки характеру і способу діяння деструктивних груп, у тому числі псевдо-релігійних рухів

Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ у справах новітніх релігійних рухів і сект засновано Синодом Єпископів УГКЦ від 25.02.2013 р.  Одним з головних завдань Бюро є  інформувати про характер і способи діяння деструктивних груп, у тому числі і псевдо-релігійних рухів. Час канікул це, як правило, час, у який такі групи особливо активізують свою діяльність.

              Буває так, що зустрічаємо особу чи групу, які, на перший погляд, є саме тими, кого ми шукали і, як нам здається, дають відповідь на усі наші питання, особливо духовного плану. Можемо їх зустріти як у світському, так і в церковному середовищі. Важливо розпізнати,  чи ця особа або група по-справжньому хоче нашого добра чи це, радше, є спроба використати наш пошук відповіді на духовні питання для власної користі. Поняття користі часто асоціюється з фінансовими благами, але в такому випадку ця користь може випливати з бажання бути кимось важливим, мати вплив на інших і таким чином самоутверджуватись за рахунок інших. З часом це може набирати також і фінансової корисливості. Чи воно так є? Доволі легко це можна перевірити. 

           Існують критерії, які можуть нам допомогти визначити, чи група, до якої ми хочемо належати чи вже стали її членами, дійсно відповідає тим цінностям, які проголошує (як правило, це духовні цінності), чи має елементи, які можуть нам сигналізувати загрозу формування деструктивної групи (прийнято називати секта). Достатньо вже трьох чи чотирьох з них, щоби нам серйозно задуматися над характером групи. Звичайно, ми тут не будемо обговорювати усі (з ними можна ознайомитись на нашому сайті), але звернемо увагу на головні з них. 

           Уявімо собі, що ми стали членами якоїсь групи, яка переконує, що вона є церковною. І дивним чином вже перший контакт відкриває нам очі на повністю нові речі. Тобто, ми стільки часу ходимо до храму, а ніколи не чули, наприклад, такого пояснення Святого Письма (наприклад про діяння Святого Духа), бо, виявляється, в Церкві всього не говорять, а тут навпаки все стає зрозумілим. Нас «бомбардують любов’ю», тобто оточують позитивним настроєм, турботою, добротою тощо. Це необхідно для того, щоби людина якомога довше перебувала в стані ейфорії та захоплення новим середовищем. Зустрічі групи мають дуже емоційний характер. Почуваємось як на постійному  святкуванні.  Дуже швидко наука групи вже здається нам єдиною правильною наукою. Раціональне мислення, розум, контроль відкидаються як обмежуючі, негативні, неосвічені, властиво сатанинські. Дотеперішня спільнота, якою може бути, наприклад, родина, парафіяльна спільнота, відходять на другий план, ми навіть часом починаємо до них ставитись вороже, бо вони не сприймають групи, до якої ми належимо. Сторонні особи зауважують, що не все згідне з вченням Церкви, але ми вже цього не сприймаємо.

         Кожна така група має лідера як особу або лідера як команду з кількох осіб (ним може бути кожен вірний), якого часто називають учителем, духовним проповідником, «гуру», який, властиво, єдиний все знає, включно з тим, що кому потрібно. Цей лідер-«гуру» має свою команду, яка йому допомагає. Дуже часто в житті такого лідера відбувались надзвичайні події, пов’язані з його духовним наверненням, зміною життя, отримання «місії».  Ці надзвичайні події можуть пов’язуватися, наприклад, з «перебуванням у небі».  Проблема полягає у тому, що це сам лідер про те розказує, і ця надзвичайна подія ніяк не підтверджується покликаними до цього Церковними структурами. Також зі сторони лідера такої групи часто бачимо формування у своїх адептах спротиву до Церковного проводу. 

          У таких групах світ виглядає чорно-білим. В членів групи формується ідея двох рівноправних сил, які борються у світі, у людині, зокрема – Бог і сатана, нівелюючи при тому вільну волю людини. Часто головний акцент ставиться на тілесне зцілення. Члени групи дають свідчення про зцілення від хвороби, але без підтвердження компетентної влади.

          Ще одним елементом, на який хочеться звернути увагу, є десятина. Що це таке? Десятина - це вияв нашої жертовності для Бога, це наша частка, яку даємо як свій вклад у реалізацію служіння Церкви, членом якої ми є. Ця пожертва має бути безкорисливою. «Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо» (2 Кор. 9: 7). Тим часом у таких групах заохочують адептів складати десятину, бо ті гроші, які вкладеш, будуть працювати на тебе, і ти отримаєш більше.  Це повністю перекреслює суть самої десятини.

          Такі групи часто в основу свого «вчення» ставлять Святе Письмо. Дехто скаже: і що тут поганого?  Звичайно, на перший погляд, можна навіть вітати такі ініціативи, але є одне «але», а саме те, що тексти Святого Письма лідер і його команда пояснюють відповідно до власної приватної інтерпретації, а не так, як навчає Церква. Часто закликають до буквального розуміння текстів і використовують тексти так, як їм потрібно для обґрунтування власної тези. Таким чином можна дійти до абсурдів. Свого часу один священник, коментуючи такий підхід до пояснення Святого Письма, сказав: «Дивіться: у Святому Письмі сказано, що коли Юда побачив, що вчинив, він пішов і повісився.  А в іншому місці сказано: «Йди і ти роби так само». Тож будьмо дуже обережні, користуючись «послугами» такої інтерпретації Святого Письма.

          Отож, хто у такому випадку може нас запевнити, що навчання певного лідера чи групи є згідне з навчанням Церкви? Це Учительський Уряд Церкви, яким є Колегія Єпископів на чолі з Папою. У кожній єпархії сторожем чистоти віри є єпископ як наступник апостолів. Тому, коли формується якась група і хоче діяти посеред вірних в єпархії, вона має мати благословення від єпархіального єпископа. Питання розширення діяльності групи на цілу Церкву розглядається на Синодах Єпископів, до праці яких також залучаються найкращі експерти з різних ділянок. Часом для відповідного дослідження і вивчення діяльності якоїсь групи чи спільноти потрібно багато часу. Тому буває, що Учительський Уряд Церкви звинувачують у бездіяльності, у створенні штучних перешкод при визнанні подібних груп. Але мусимо взяти до уваги одне: час найкраще показує, що собою така група чи її лідер/лідери насправді являють. 

Треба ще звернути увагу на те, що діяльність будь-яких молитовних, євангелізаційних чи харизматичних груп в УГКЦ має узгоджуватися не лише з догматами християнської віри, але й відповідати автентичній Східній Церковній Спадщині.

Отож на завершення звертаємо Вашу увагу на важливий елемент в історії людства, а саме: постійний пошук людиною способу, як легко і без зусиль вирішувати свої духовні і матеріальні питання. Будьмо обережні у своєму виборі, бо «дешевий сир тільки в мишоловці».

Більш детальну інформацію на цю тему можна отримати на сайті Бюро за посиланням:  jakir.in.ua, на якому також є номер телефону довіри та адреса електронної пошти.

БНРР  І  СЕКТ

------------

У підготовці тексту використано матеріали:

Догматична Конституція про Церкву Lumen Gentium, п. 23;

Декрет про Східні Католицькі Церкви: «Orientalium Ecclesiarum» п. 1 і 6

 «Секти, або новітні релігійні рухи. Душпастирський виклик» Рапорт Апостольського Престолу 1986 р.

Матеріали з сайту БНРР і сект jakir.in.ua

Власні напрацьовані матеріали БНРР і сект