Від дому до церкви — один клік. Як священники переходять в онлайн
Для багатьох священників перехід у віртуальний простір через карантин став викликом. Але серед них є й такі, що почуваються у соцмережах, як риба у воді. З одним із них, отцем-блогером Романом Демушем з Тернополя, ми поговорили про те, як священники та храми УГКЦ переходять в онлайн та як виглядатиме Великдень у мережі.
Молитва в інстаграмі
Отець Роман Демуш служить в архикатедральному соборі в центрі міста. Свою сторінку в інстаграмі створив ще до того, як став священником. Активно почав вести її два роки тому, з початку народження сина. Священник ділився радістю батьківства, згодом запустив хештеги #хочу_бути_добрим_татом та #я_люблю_свою_дружину.
«Для мене як молодого батька це все було цікаве та нове. Є дуже багато інстамам. Можливо, я хотів стати інстататом. Потім я зрозумів, що в пасторальній діяльності інтернет потрібно використовувати, щоб бути доступнішим у середовищі молодих людей».
На його сторінці сьогодні налічується більше 13,5 тисяч підписників. За словами священника, їхня кількість зросла вдвічі якраз під час карантину. Досвід роботи з аудиторією допоміг в умовах обмежень та ізоляції створити в онлайн-просторі нові формати для церкви. Одним з проєктів є щоденна молитва “Вечірньої вервиці” о 21:00. Отець виходить у прямий ефір, разом з ним участь у молитві беруть кілька тисяч людей:
«Коли я молюсь онлайн, мені показує, скільки тисяч людей зараз присутні. Я розумію, що це цифри активних гаджетів, але насправді це цілі сім’ї, які моляться. В один момент тисячі людей єднаються. Для мене це видимий знак присутності Бога між нами. Для мене це плід карантину».
Ще в перших ефірах «Вечірньої вервиці» отець хотів заохотити підписників та подякувати за спільну молитву. Тому організував розіграш, в якому взяли участь близько двохсот учасників:
«Я придумав такий спосіб — подарувати вервицю. Це не було для хайпу чи автореклами. До речі, виграв вервицю маленький хлопчик, який разом із мамою залишається на карантині у бабусі».
Роман Демуш вважає, що такі щоденні прямі ефіри насправді стимулюють не тільки глядачів, а і його до щоденної молитви.
Священники-блогери
Під час карантину буденне життя священника стало насиченішим. Тому часу на особисті тривоги в отца Романа Демуша не залишається.
«Наша зайнятість допомагає позбутись наших страхів, переживань та думок про погане. В людей з’явилось більше вільного часу — хтось займається кулінарією, хтось з викладачів проводить майстер-класи, а ми як священнослужителі маємо подбати, щоб духовне життя викласти теж в онлайн».
На думку отця Романа, створювати інстаграм-блоги та спілкуватись із людьми онлайн потрібно й іншим священникам. Тому він часто заохочує інших священнослужителів до цього. Деколи віртуально спілкуватись простіше, тому що люди не бачать одне одного.
«Однак найбільше небезпека — це перетворити віртуальне спілкування у фальшиве, і думати, що його достатньо. Соціальні мережі дозволяють бути ближчим і більш щирими. Але, маючи тисячі підписників, можна бути для них фальшивими».
Крім священства та ведення блогу в інстаграмі, отець Роман займається волонтерством. Його запросили до ініціативної групи @coronavirus.ternopil. Разом з інстаграм-блогерами та активістами він допомагає медикам.
«Завдання у нас усіх однакове: доносимо інформацію до нашої аудиторії, що важливо залишатись удома та дбати про здоров’я. Адже ми є так званими інфлюенсерми. Також організовуємо збір коштів, закупаємо засоби захисту чи обладнання і передаємо медикам міста».
Великдень онлайн
Храми УГКЦ зараз повністю перейшли у формат спілкування онлайн. Це стосується як великих соборів, так і маленьких парафіяльних спільнот. Вірянам довелось звикати не тільки до служби по телебаченню, а й підписуватись на ютуб-канали соборів чи фейсбук-сторінки місцевих парафій. Церква навчається комунікувати з парафіянами через нові інструменти — соціальні мережі та блоги отців.
На початку карантину священникам вперше за довгий час довелось служити літургію в порожньому храмі. В Тернополі, де церкви по неділях були вщент заповнені, священники особливо болісно переживали перехід в онлайн.
«Це було трохи моторошно. Ти приходиш в порожній храм: немає дітей, немає вірних, немає співу хору. Ти розумієш, що ті люди є по той бік екрану телевізора, телефона, але то є трохи не то», — каже отець Роман.
Також УГКЦ вносить зміни до традиційних обрядів на Великдень, наприклад — винесення плащаниці. Щороку у Великодню п’ятницю віряни ходять у храми, щоб поклонитись символу поховання Ісуса Христа. Цього року ті, хто все ж таки прийдуть поклонитися до плащаниці, не будуть мати безпосереднього контакту з нею. Її зможуть вшанувати тільки через поклоніння та споглядання онлайн.
«На ютуб-каналі нашого архикатедрального собору буде окрема камера, яка транслюватиме цю плащаницю протягом усього часу, а також богослужіння, які будуть довкола неї в ці страсні дні», — каже отець Роман.
Транслюють богослужіння з допомогою всіх можливих інструментів: ютуб-канали, фейсбук-сторінки, інстаграм-блоги, регіональні телеканали, а також архиєпархіальне онлайн-радіо «СВІТАНОК».
Але, як виявилось, ми не перші, хто слухає «онлайн-служби» та освячує паску вдома.
«Ще наші дідусі та бабусі молилися в “онлайн-спосіб”. Бо не могли ходити в церкву в часи “підпілля”. Вони тоді молились, слухаючи радіо. Часто слухали службу з радіо Ватикану. Зрештою і посвячували кошики, лозу і все інше також через трансляцію. Тому це не буде щось нове. Ми просто згадаємо і дамо адекватну відповідь на виклик часу»,— розповідає отець Роман.